19 вересня 1846 року Марія в Ля Салет у Франції переказала послання для всіх Її дітей:
«Підійдіть, мої діти, не бійтеся, я прийшла, щоб оголосити вам велику новину.
Якщо мій люд не захоче підкоритися, я буду змушена відпустити руку мого Сина. Вона така сильна і важка, що я не в змозі її утримувати.
Скільки вже часу страждаю через вас. Хочу, щоб мій Син вас не залишив, і змушена постійно Його про це просити, а ви на це не зважаєте.
Хоча б ви, не знаю, як молилися, і не знаю, що робили, вам ніколи не винагородити того страждання, яке я заради вас зношу.
Я дала вам шість днів для праці, сьомий же залишила собі, але ви не хочете його мені віддати. Саме це, власне, робить руку мого Сина такою важкою.
Їздові, проклинаючи, вимовляють Ім’я мого Сина. Ці дві речі роблять руку мого Сина такою важкою.
Якщо зібраний урожай псується, то тільки з вашої вини. Я показала вам це минулого року на картоплі, але ви на це не зважали. Навпаки, знаходячи зіпсовану картоплю, ви проклинаєте iвимовляєте серед проклять Ім’я мого Сина. Вона й надалі буде псуватися і на цьогорічне Різдво Христове її не буде взагалі».
Слово картопля – «pommesdeterre» – зацікавило Мелані. Місцевим діалектом картопля зветься «lastruffas», а слово «pomme» – означає яблуко. Тож вона хотіла звернутися до Максиміна за роз’ясненням, але Прекрасна Пані її випередила.
«Ах, мої діти, ви не розумієте? Зараз я скажу це інакше».
Прекрасна Пані повторила свої слова діалектом, яким користуються в околицях Кор, починаючи зі слів: «Якщо зібраний урожай псується…»І цим діалектом говорила далі.
«Якщо маєте збіжжя, то не треба його сіяти, бо все, що посієте, з’їдять хробаки. А якщо щось виросте, обернеться в порох при молотьбі. Настане великий голод, але ще перед тим, діти до семи років хворітимуть на лихоманку і будуть умирати на руках тих, хто їх тримає. Інші будуть страждати від голоду.Горіхи зіпсуються, а виноград згниє».
Потім Прекрасна Пані говорила далі, але чув її тільки Максимін. Мелані не чула ані слова, хоча бачила, що Прекрасна Пані ворушить губами. Через хвилину після того Мелані чула слова, а Максимін, котрий не міг нічого почути, грався своїм капелюшком, а кінцем пастушого кия штовхав перед собою камінці. Прекрасна Пані говорила сам-на-сам з кожним з них, а потім обидва знову чули її слова.
«Якщо вони навернуться, каміння й скелі стануть скиртами збіжжя, а картопля сама насадиться.
Чи добре молитеся, мої діти»?
«Ні, Пані, не дуже», – щиро відповіли діти.
«Ах, мої діти, треба добре молитися вранці та ввечері. Якщо не маєте часу, відмовте принаймні «Отче наш» і «Радуйся, Маріє», а якщо буде час, моліться більше.
Влітку на Службу Божу ходять лише декілька старших жінок. Інші працюють у неділю протягом усього літа, а взимку, коли не знають, чим зайнятися, ідуть на Месу лише для того, щоб насміхатися з релігії.
Під час Великого Посту вони ходять до м’ясника, як собаки.
Мої діти, чи ви бачили колись зіпсоване збіжжя»?
«Ні, Пані», – відповіли вони.
«Але ти, дитя моє (Максиміне), мусив його бачити зі своїм батьком одного разу в околицях Куен. Власник поля сказав тоді до твого батька: «Ідіть, побачите, як моє збіжжя псується». Ви пішли разом. Твій батько взяв два-три колоски в долоні, розім’яв їх, і все перетворилося на порох. Вертаючись пізніше додому, за півгодини від Кор, батько дав тобі шматок хліба й сказав:
«Ось, дитино, їж хліб хоча б цього року, бо не знаю, чи взагалі хтось їстиме його на Різдво, якщо збіжжя буде й далі так псуватися».
«Справді, Пані, так було – я пригадав. Ще хвилину тому я не пам’ятав про це» – відповів хлопець. І Прекрасна Пані на завершення розмови знову сказала французькою:
«Отже, мої діти, перекажіть це усьому моєму людові».
Потім Прекрасна Пані попрямувала до підвищення, з якого перед тим збігли пастушки. Діти розступилися, пропускаючи її. Вона перейшла через струмок і, не обертаючись, повторила ще раз:
«Отож, мої діти, перекажіть це усьому моєму людові».
З цього об’явлення бере початок Орден Місіонерів Матері Божої Салетинської, які від грудня 2012р. служать у нашої парафії…
